Чому ми змогли?

Мене відверто дивує і розбиває усвідомлення прірви, яка поглиблюється між цивільними та військовими, тим більше, у церковній бульбашці. Ті, хто мають любити і поважати, знецінюють та хейтять. Ті, хто мали б поважати та тримати руки готовими до обійм, називають грішниками їхніх же захисників. Більшість озвученого в епізодах - незручна правда, яка абсолютно не стосується законів, влади і ТЦК. У своїй більшості кожен герой говорить про своє серце, рішення, переживання та шлях, в якому немає цензури на почуття. Не можна перекручувати Біблію, щоб приховати свій страх, не можна принижувати тих, кому Бог дав сміливості більше ніж мені. Діліться цим епізодом, я вважаю, що нам потрібно говорити голосніше. 
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

У цьому епізоді «Чому ми змогли» — розмова з Артемом Волощуком, пілотом 93-ї бригади «Холодний Яр». Про шлях від молодіжного служителя до військового. Про віру, яка більше не звучить гучними словами. Про втому, злість, внутрішню боротьбу і запитання до Бога, на які немає швидких відповідей. Ми говоримо про: — дистанцію, яка ламає стосунки навіть з тими, кого любиш; — сором, злість і біль, коли бачиш, як інші «перечікують»; — думки не повертатися з-за кордону — і рішення все ж повернутись; — служіння не словами, а життям і побратимством; Це діалог про те, що відбувається з серцем, коли війна триває довше, ніж твій запал. 
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

У цьому епізоді «Чому ми змогли» — розмова з 25-річним пілотом винищувача, який анонімно веде блог під позивним denfix. Про мрію з дитинства, перший політ, страх бути збитим, молитву в кабіні винищувача та внутрішню боротьбу віруючої людини на війні. Може здатись що розмова романтизує війну, але, як на мене це просто ідеальний матч в якому зійшлись давня мрія і місія свідомого християнина сьогодні.  Про небо, відповідальність і серце, яке хоче повернутися додому.
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Якщо вам потрібно зрозуміти, чому християн не вистачає на фронті, — цей випуск вам точно потрібно слухати прямо зараз.  Костянтин Чибізов, молодший лейтенант капеланської служби, пройшов шлях від пастора помітної церкви до пастора там, де церкви немає.  Він практично й чесно розповідає про баланс у капеланстві, про служіння серед болю і агресії, про те, як не “стати воякою”, а залишитися пастором, і про підготовку, без якої на фронті просто не можна.  Вирішальною для нього стала одна волонтерська поїздка — саме там він побачив темряву, у якій мав би бути присутній і він.  Там прозвучали ті запитання, які не задають у мирному житті: “Чи нормально думати: слава Богу, що не я загинув?” “Чому Бог залишає одних і забирає інших?”  У цьому епізоді — про виклики, які формують серце капелана, про важливість готувати себе вже зараз: читати, вчитись, проходити курси, не тікати від болю, який стоїть дуже близько. Про те, хто наповнюватиме церкву після перемоги, і куди мають бути спрямовані наші очі та наші ноги. Я зазвичай детально перелічую теми, які можна почути. Але цього разу просто закликаю вас увімкнути й послухати. Ця історія звучить не просто мотиваційно — вона звучить по-справжньому необхідно. 
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

Можна було б написати, що цей епізод — про важливість турнікета, який завжди має бути під рукою. І це буде правдою. Але насправді — це цінна історія про те, що можна не бути ображеним на ТЦК, прийняти рішення йти та не пошкодувати про нього згодом. Богдан дуже щиро та відверто поділився досвідом мобілізації та її наслідками. Спойлер: нічого поганого. Після цієї розмови, традиційно, може з’явитися відчуття, що не все так погано, як малює наша невідомість. Особливо коли події навколо не є сюрпризом. Також поговорили про: • Дії церкви постфактум, а не на випередження; • Протоптування стежок там, де ти в меншості; • Ціну підтримки батьків і дружини; • Наслідки, які не приводять до відчаю. Розмова торкнулася нашої свідомості та компромісів із нею — цікаво буде почути й вашу думку
Support the show
-----------------------------------------------
Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6
-----------------------------------------------
Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
5169 3305 2419 5648
або
https://www.patreon.com/twrua
----------------------------------------------
Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
-----------------------------------------------
Ми у соцмережах:
Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
Telegram: https://t.me/twrua_info
Facebook: https://www.facebook.com/twrukr