Розстріл навздогін. Чому совєти повторно помстилися колишньому бандерівцю 40 років по тому
У перший день липня 1987 року по пенсіонера Івана Гончарука, який жив у селищі Комсомольське (нині місто Слобожанське) на Харківщині, прийшли представники не просто «органів», а тих, що завдавали найбільшого страху совєцьким людям, — кдб. Гончарука заарештували й відвезли на рідну Волинь, де судили... за те, за що він уже дістав вирок 40 років до того. Тоді, за сталінських часів, двадцятирічний хлопець за участь в УПА дістав сувору кару — 20 років каторги, якими замінили смертну кару. А от в епоху «гласності» й «перебудови» Гончарука засудили до найвищої кари — розстрілу.Чому совєцька каральна система вирішила виправити попередній вирок і як це сталося — у програмі «Харківські історії» розповіла Леся Бондарук, історикиня, працівниця Українського інституту національної пам’яті й авторка книжки «“Справа Гончарука”. Останній розстріляний повстанець».
--------
45:54
--------
45:54
Віктор Кирпичов. Організатор і перший ректор двох політехів
Герой цього випуску «Харківських історій» — засновник і перший ректор двох політехнічних вишів (харківського й київського), видатний механік, інженер та організатор науки, а також розробник вищої професійної освіти в російській імперії Віктор Львович Кирпичов (8 жовтня 1845 — 20 жовтня 1913).Людина із сім’ї військового інженера, де всі його брати були військовослужбовцями, він розпочинав таку саму кар’єру, але змінив її на цивільну — і став генералом, хоч і, на відміну від трьох братів, єдиним невійськовим. Усе життя Кирпичов займався точними науками й організацією виховання високоосвічених спеціалістів-інженерів, але не був сухарем: наполягав, що інженер повинен мати розвинену уяву, бо інакше буде не інженером, а ремісником.Про видатну постать Віктора Кирпичова поговорили з гостем програми «Харківські історії» — начальником методичного відділу й доцентом катедри українознавства, культурології та історії науки НТУ ХПІ Сергієм Радогузом.
--------
44:39
--------
44:39
Майк Йогансен. Людина, яку не можна було не любити
Майк Йогансен — один із найяскравіших прозаїків і поетів епохи Розстріляного відродження, або «наших 20-х», як уважає доречнішим називати цей період його дослідниця Ярина Цимбал. Та й людиною Йогансен був далеко не пересічною: поліглот і ерудит, гуморний, спортивний, бешкетний, богемний — чимало сучасників писали, що захоплювалися ним, а то й закохувались у нього. Якщо вже проводити логіку назви того покоління як відродження, то Майк Йогансен, мабуть, найбільше скидався на героїв власне епохи Відродження, іще того, європейського.Про непересічну постать Майка Йогансена на честь 130-річчя із дня його народження у програмі «Харківські історії» поговорили з дослідницею «наших 20-х» та українського авангарду Яриною Цимбал.
--------
47:18
--------
47:18
Сто сорок років Харківському політеху
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», який досі часто називають просто політехом, відзначив 140-річчя з дня створення. 27 вересня (за новим стилем) 1885 року відбулося урочисте відкриття другого в Україні (після львівського) та другого в російській імперії (після петербурзького) політехнічного вишу. Правда, тоді він іменувався практичним технологічним інститутом.Від ідеї відкриття у Харкові технічного вишу до її втілення минуло п’ятнадцять років, за які ідея не завжди мала підтримку. Чому саме Харків став містом, де відкрили технологічний інститут? Хто сприяв відкриттю, а хто був проти? Як організатор і перший директор політеху Віктор Кирпичов відбирав перших викладачів? Чим харківський виш відрізнявся від петербурзького, за зразком якого його бачили столичні бюрократи?Про це у свіжому випуску програми «Харківські історії» говорили з начальником методичного відділу й доцентом катедри українознавства, культурології та історії науки НТУ ХПІ Сергієм Радогузом.
--------
41:04
--------
41:04
Олександр Потебня. Могутня, але малознана постать
Олександр Потебня — науковець зі світовим ім’ям. Двадцять другого вересня виповнилося 190 років із дня його народження.Видатний мовознавець, який заклав основи українського мовознавства, засновник Харківської лінгвістичної школи, фольклорист, етнограф і філософ. Нині його ім’я має Інститут мовознавства Національної академії наук України. Однак нечисленні дослідники життя і діяльності науковця у своїх працях неодмінно нарікають, що «про життя Потебні ми знаємо надзвичайно мало». Хоч як дивно, те саме певною мірою можна сказати й про діяльність Олександра Опанасовича.Цей випуск «Харківських історій» не претендує на заповнення прогалин у біографії науковця, але про деякі етапи життя видатного мовознавця Олександра Потебні нагадали разом із Олександром Ребрієм — завідувачем катедри перекладознавства імені Миколи Лукаша, доктором філологічних наук, професором та академіком Академії наук вищої школи України.
Програмa «Харківські історії з Філіппом Диканем».
Про те, яким Харків був, є та буде. Розповідаємо історії з минулого міста та говоримо про сучасність і майбутнє Харкова.
Polska