Харківські історії з Філіппом Диканем

З 9 березня по 19 квітня 1930 року в Харкові тривав процес у справі так званої Спілки визволення України. Для його проведення влада вибрала місцевий оперний театр (нині там розташована обласна філармонія) і влаштувала справжню виставу над 45 представниками «старої» добільшовицької інтелігенції.

Програма «Харківські історії» вже присвячувала випуски процесові, який розпочав погром української інтелігенції та взагалі українства, але ця подія надто важлива для історії України, щоб не звертатися до неї знов і знов. Ми розповідали про організацію процесу й чекістів, які вели його.

Цього разу гість програми, дослідник історії органів совєцької держбезпеки Вадим Золотарьов, звернув увагу на тих, хто звинувачував від імені держави й судив, — від голови суду Антона Приходька, головного прокурора процесу Михайла Михайлика, громадського обвинувача Панаса Любченка до інших, другорядних персон.

Анна Григорівна Вульф (1800—1852) була явно непересічною жінкою. Її можна назвати і музою, і критикинею, і порадницею, і навіть якоюсь мірою керівницею свого чоловіка — засновника української художньої прози Григорія Федоровича Квітки-Основʼяненка.

Молодою дівчиною, випускницею петербурзького Інституту шляхетних панянок, вона проти бажання потрапила до Харкова викладати в такому самому місцевому закладі. І відразу знайшла його, свого коханого, майбутнього чоловіка, попри різницю між ними у 22 роки!

Про стосунки Анни Григорівни та Григорія Федоровича, відлюдкуватість і столичні примхи, а також її педагогічну діяльність поговорили в цьому випуску циклу «Маловідомі жінки Харкова» з дослідником історії Слобідської України Андрієм Парамоновим.

Піаніст, композитор, музичний педагог, а ще астроном: деякі з найвідоміших його творів мають назви «Зоряні мрії», «Зоряні сни», «Уранія» і «Пісня місячних променів»; ба більше, в еміграції він став членом Французького астрономічного товариства. Мова про видатного музиканта Федора Степановича Якименка (Акименка) (20.02.1876 — 03.01.1945), який народився у Харкові або неподалік міста, деякий час жив тут і саме в Харкові зробив перші кроки як музикант і композитор. Донедавна, як це часто буває, у рідних краях біографія і творчість Якименка були маловідомими, його значно більше знали за кордонами України, але вже декілька років музику композитора виконують українські, зокрема харківські, музиканти.

Про Федора Якименка та його харківський період життя у програмі «Харківські історії» говорили з докторкою мистецтвознавства та проректоркою Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського Юлією Ніколаєвською і слухали музику композитора.

Героїня цього випуску циклу «Маловідомі жінки Харкова» — Наталія Хрущова, уроджена Сомова (бл. 1827 — після 1894), власниця маєтку Лифине Лебединського повіту Харківської губернії (нині Сумська область).

«Вона була дуже красива, висока, струнка, чорнява, з характерними сіро-зеленими очима й тихим приємним голосом» — так описували її сучасники. До того ж, зауважували, вона вирізнялася бистрим розумом, цікавилася поезією і політикою.

Що стосується поезії, Наталія Олександрівна любила й високо цінувала поезію Тараса Шевченка, захоплювалася ним і зробила все, щоб її чоловік Дмитро Олександрович привіз Кобзаря до їхнього маєтку. Там поет написав вірша, який став відомою піснею «Ой по горі роман цвіте», зробив декілька малюнків і взагалі добре провів час.

Про Наталію Хрущову в циклі «Маловідомі жінки Харкова» говорили з дослідником історії Слобідської України Андрієм Парамоновим.

Гончарівка, мабуть, найоспіваніший район старого Харкова — його увічнив класик української літератури Григорій Квітка-Основʼяненко у творі «Сватання на Гончарівці». Ну, і це один із тих районів, назву якого пов’язують із професією його мешканців.

Гончарі справді населяли цю місцевість, але не за фахом. Ба більше, тут жили ремісники, з якими пов’язують назву вулиці, розташованої неподалік.

Про Гончарівку, її першу назву, мешканців невідомих і відомих, як завдяки розвагам тут з’явився бульвар — у циклі «Історії харківських вулиць» говорили з дослідником історії Слобідської України Андрієм Парамоновим.